Пластика ділянки нижніх повік – щока.

Блефаропластика. Омолодження погляду.

Розглянемо основні оперативні втручання на межі «нижня повіка — щока». Спільною рисою цієї групи втручань є формування лінії рубців 1 мм. нижче зони росту вій з виходом на 5-10 мм за зовнішній кутик ока. Через 2-3 місяці після операції лінія рубця буде непомітною при детальному огляді.

  • традиційна «класична» пластика нижніх повік з видаленням жирових «гриж». В основі методики — формування шкірно-м’язевого клаптя нижньої повіки з видаленням інфраорбітальної жирової тканини. За показань операція доповнюється септопластикою — укріпленням передньої стінки очниці, для попередження рецидиву (повторного виникнення «гриж»). Частка цієї операції в загальній структурі нижньої блефаропластики складає близько 30%. Вважається морально застарілою, через ризик післяопераційного западання очей: ятрогенного енофтальму або симптому пустого ока. Вкрай бажано проводити блефаропластику (пластику нижніх повік) під комбінованою анестезією. Рекомендується госпіталізація до ранку наступної доби. Шви видаляються на 5-ту добу.

Пластика повік ціна. Блефаропластика.

  • трансконьюктивальна блефаропластика — без розтину шкіри повік. Доступ до «гриж» здійснюється через розтин коньюктиви, позиціонується, як «блефаропластика без рубців». Методика має вкрай вузькі показання, для клінічного використання. Позитивна сторона — операція не зменшує тонус (силу) кругового мязу ока. Негативна сторона методики — цим типом втручання неможливо укріпити передню стінку очниці і зробити профілактику рецидиву «гриж» на майбутнє.
  • нерезекційні методики блефаропластики полягають в переважному переміщенні-низведенню на кістковий край очниці жирової тканини «гриж», а не їх рутинне видалення, через етап формування спочатку шкірного, а потім шкірно-мязевого клаптя нижніх повік. У 2001 році я опублікував статтю, про власні результати використання однієї з цих методик — техніки, бразильського хірурга, Рауля Лоеба (Бразилія), і сьогодні вважаю цей метод дієвим та доволі прогресивним. Частка цих методик (S.Hamra, A.Camirand, R.Hester, R.Loeb, Rafael De La Plaza) в загальній структурі нижньої блефаропластики також складає близько 30%. Методики категорично не підходять для починаючих хірургів.
  • малярний ліфтинг або чікліфт (cheak-lifting). В основі методики формування шкірно-м’язевого клаптя нижніх повік, «робота з грижами», тотальна руйнація орбітальної зв’язки, мобілізація маляра по площині ковзання від виличної кістки, субтотальна руйнація субмалярної зв’язки. Завершує операцію видалення істинних надлишків м’яких тканин повік, кантопексія та жорстка фіксація комплексу тканин до окістя краю орбіти. Операція «високого пілотажу». Частка в загальній структурі «нижніх блефаропластик» — близько 30%.
  • концентричний малярний ліфтинг. Дисекція-мобілізація тканин в зоні хірургії більш розширена в зоні виходу інфраорбітального (підочного) нерву. Фіксація до кістки багатовекторна та більш жорстка через систему трьох сформованих отворів в краю очниці. Іноді у літніх мужчин, потребує додаткової резекції зайвої шкіри по типу «Ray Ban» — проекції лінії дужки окуляр. Технічно — операція «високого пілотажу».
  • ендоскопічна підтяжка середньої зони з (або без) системи ENDOTINE або виличними імплантатами із внутрішньоротового доступу. Суперпілотажна і надто складна техніка. Не використовуємо цей тип хірургії. Практично, аналогічні клінічні результати по наповненню середньої зони обличчя можливо досягнути шляхом пересадки жирової тканини (ліпофілінгом) — значно «меншою кровю» і меншим ризиком ускладнень.
  • методологія пересадки аутожиру з метою оперативної корекції центрального овалу обличчя та повік існує в світі не одне десятиріччя. Основна ідея операції – додати необхідний об’єм тканини у проміжок «жир є – жиру немає». Слід зазначити, що останніми роками техніка ліпофілінгу або мікроліпографтінгу зазнала значних технологічних вдосконалень, зокрема поява методики «nanofatgrafting» дає змогу ін’єкційно корегувати «синяки під очима» за допомогою власного жиру пацієнтки.
  • Ліпофілінг у вправних та вмілих руках дає чудові результати. При застосуванні одноразових тупокінцевих канюль ( а не голок ! ) для введення матеріалу і дотримання технології, частота ускладнень близько 2% — переважно травма судин та гіперкорекції. З недоліків — необхідність декілька разів повторювати процедуру ліпофілінгу (трансплантації власної жирової тканини) або глибокої контурної пластики препаратами гіалуронової кислоти високої щільності для досягнення стійкого клінічного ефекту.
  • лігатурна (тунельна) підтяжка мяких тканин вилиць, за допомогою ниток APTOS, SILUET, MINT-LIFT та ін. Сьогодні — типова салонна процедура. Ефективність відверто невисока, оскільки не виконується головний хірургічний принцип: відшарування-дисекція, видалення зайвого, жорстка фіксація. «Маніпуляції з нитками» нагадують спроби підвісити ниткою грудку домашнього сиру до гілки,і при всьому великому бажанні не можуть конкурувати з операцією шийно-лицевого ліфтингу (підтяжки лиця). Ми розглядаємо цю техніку, виключно для групи пацієнток, які за станом здоровя мають абсолютні протипоказання для проведення повноцінного хірургічного омолодження.
  • феноловий, кротоновий пілінг, косметичні результати якого (за умов правильної технології) позбавляє лазерну шліфовку актуальності. Маніпуляція осінньо-зимового сезону. Не проводиться в амбулаторних умовах, потребує анестезіологічного нагляду впродовж 1-2 діб. Реабілітація тривала.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Меню